ВРП вирішила справу проти судді Приморського райсуду Одеси Сергія Кічмаренка

29 червня 2024 г., 11:44

Микола Богданович   443   0  

ВРП вирішила справу проти судді Приморського райсуду Одеси Сергія Кічмаренка

Вища рада правосуддя вирішила відкрити дисциплінарну справу на голову Приморського райсуду Одеси Сергія Кічмаренка, котрий у складі колегії виправдав фігурантів афери з «Глубоководним випуском» в місті, яку організував бізнесмен-втікач Руслан Тарпан.

Про це йдеться у рішенні ВРП.

ВРП розглянула скаргу Одеської обласної прокуратури за підписом керівника Ігоря Домущея стосовно Кічмаренка під час розгляду справи № 522/10665/19.

У скарзі зазначено, що суддя допустив зневажливе ставлення до сторони обвинувачення – прокурорів Чечітка О.А., Тіліка Р.Г., Столяренка Ю.С. та Занька Я.А., демонструючи явно дискримінаційне ставлення до них та їх правової позиції, що на переконання скаржника, є порушенням етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду. Ігноруючи дискреційні повноваження прокурора на вільний вибір тактики подачі доказів та способу доказування обставин, що йому підлягають, суд неодноразово своїми діями примушував сторону обвинувачення до зміни тактики на більш сприятливу для сторони захисту.

Скаржник стверджує, що в ході судового засідання, яке відбулось 26 червня 2020 року, під час подання доказів стороною обвинувачення суддя Кічмаренко, достеменно будучи обізнаним, що обсяг письмових доказів та документів є достатньо значним (близько 300 томів) та одночасна наявність всіх таких матеріалів в судовому засіданні є неможливою, неодноразово висловлював позицію про те, які докази сторона обвинувачення має подати, а які суд не цікавлять.

Читайте по темі: В Росія заочно засудили Дмитра Гордона до 14 років позбавлення волі

На думку скаржника, зазначені дії суду явно виходять за межі керування судовим процесом, а висловлювання судді, проголошені в судовому засіданні, порушують принципи змагальності, диспозитивності та свідчать про неповагу судді до прокурорів, яка полягає в перешкоджанні вільного та самостійного обстоювання стороною обвинувачення своєї правової позиції.

Скаржник у скарзі посилається на те, що під час судового засідання, яке відбулось 26 червня 2020 року, суддею Кічмаренком С.М. висловлювалась позиція щодо непотрібності долучення до матеріалів справи та дослідження в судовому засіданні деяких з ключових доказів у справі, а саме актів виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3, мотивуючи це тим, що у такому разі дослідження доказів триватиме 5 місяців та більше.

Крім того, під час спроби сторони обвинувачення надати як доказ акт контрольно-ревізійного управління, в якому також викладено та зафіксовано обставини заволодіння бюджетними коштами, суддею Кічмаренком С.М. зазначено, що «він йому не потрібний та не цікавий», що на думку скаржника свідчить про дискримінаційне ставлення судді до доказів, що надаються прокурорами.

Надалі, не змінюючи свого негативного та упередженого ставлення до сторони обвинувачення, в ході судового засідання, яке відбулось 25 жовтня 2021 року, суддя, незважаючи на доручення під час судових засідань до обвинувального акта та оголошення частини матеріалів кримінального провадження в обсязі 134 томи на підтвердження висунутого обвинувачення, категорично стверджував про те, що жодного документу судом не отримано від сторони обвинувачення та такі докази суду не потрібні. Зазначені висловлювання судді мали місце під час безпосереднього оголошення прокурорами суті досліджуваних письмових доказів, а також порядку здійснення такої процесуальної діяльності, що мала б забезпечити принцип гласності та безпосередності дослідження доказів в судовому засіданні. Тобто суддя Кічмаренко прямо, відкрито та прилюдно заявив, що не має наміру досліджувати докази сторони обвинувачення у судових засіданнях та наявні у сторони обвинувачення докази суд не цікавлять.

На переконання скаржника, зазначене вказує на вже сформовану суб’єктивну думку судді щодо наявності, або відсутності в діях обвинувачених складу інкримінованих правопорушень, та порушення суддею засад кримінального провадження. Крім того, у скарзі містяться твердження скаржника, що суддею Кічмаренком під час судового засідання 25 жовтня 2021 року звинувачено прокурорів в умисній публікації в медіа інформації щодо стану розгляду зазначеної справи, без будь якої конкретизації у чому саме полягає «претензія» до прокурорів, що виходить за межі судового розгляду справи по суті. На заперечення прокурора стосовно того, що сторона обвинувачення нічого не публікує, суддя Кічмаренко  категорично зазначив, що такі публікації з’являються зі згоди сторони обвинувачення. Також скаржник вказує на те, що при узгодженні дати наступного судового засідання та об’єктивної, підтвердженої документально, неможливості прокурорів прибути у таке засідання, суддя Кічмаренко  попередив сторону обвинувачення, що у разі неприбуття їх в судове засідання, це буде вважатись, що стороною обвинувачення вчиняється злочин і зловживання службовим становищем та запропонував відмовитись від підтримання обвинувачення.

Також 29 грудня 2023 року Приморським районним судом  постановлено окрему ухвалу, якою визначено довести до відома керівника Одеської облпрокуратури про порушення, допущені посадовими особами, в провадженні яких на досудовому розслідуванні перебувало кримінальне провадження від 12 березня 2014 року з метою їх недопущення в майбутньому та вжиття з цього приводу відповідних заходів.

На запит Вищої ради правосуддя суддя Кічмаренко  надіслав лист в якому звернув увагу, що скаргу Одеської обласної прокуратури він розцінює, як особисту помсту за постановлення окремої ухвали та принципову позицію не займати обвинувальний ухил під час розгляду справи. Також суддя  вважав за необхідне звернути увагу, що скаргу прокуратури він розцінює, як особисту помсту за постановлення окремої ухвали та принципову позицію не займати обвинувальний ухил під час розгляду справи.

Крім того, суддя зазначив, що тривалий розгляд вказаної справи (116 судових засідань з 26 червня 2019 року) пов’язаний із позицією і поведінкою прокурорів, а саме наданням доказів суду і забезпечення допиту свідків обвинувачення. При цьому, судові засідання неодноразово відкладались у зв’язку з неявкою прокурорів (7 разів), долученням доказів (61 засідання), що свідчить, на переконання судді, про фактичне ухилення сторони обвинувачення від змагального процесу.