Повернення буксирних схем і 16 мільйонів гривень збитків: хто реально керує “Одеським морським торговим портом”

16 червня 2021 р., 22:57

Олекса Гриневський 657 0

Одеський морський торговельний порт – міжнародний транспортний вузол, через який щодня проходять тисячі тонн вантажів. Термінали, митниця, склади і офіційно все майно на його території належить державі.

Але основний прибуток розподіляється до кишень дуже обмеженого кола осіб, через що навколо підприємства порту постійно спалахують скандали, а на рівні уряду України постійно ведуться війни над контроль над портом. Так, у 2019 році зі зміною влади в країні змінився і начальник Одеського морського торговельного порту. На зміну угрупованню, контрольованому Гройсманом та Омеляном, за яким стояв Аваков (жоден з них не зміг перемогти у війні за порти країни, тому доводилося домовлятися), яке звинувачували в організації схем, які завдали порту збитків у 180 мільйонів гривень, прийшов новий директор – Олексій М’ясковський.

Повернення буксирних схем і 16 мільйонів гривень збитків: хто реально керує “Одеським морським торговим портом” qhiukiqrihzhab

Що там він зробив із схемами попередніх керівників – невідомо. Але за підсумками 2020 року порт показав прибутки у 66 з половиною мільйонів гривень:

Але наприкінці грудня порт знову починає лихоманити – на раптово введену посаду заступника директора з безпеки призначають колишнього співробітника СБУ та митниці Дениса Лутія, а 16 січня цього року тодішній міністр інфраструктури Криклій розпочав перевірку господарської діяльності підприємства та усунув М’ясковського від виконання обов’язків. Перевірка порушень не виявила, але внаслідок керівництва портом в.о. начальника Олександра Гармаша підприємство раптово знову почало демонструвати збитки. За п’ять місяців їх нарахували близько 16 мільйонів гривень.

Як повідомила «Думська», 14 червня М’ясковський спробував повернутися до свого кабінету – новий керівник міністерства інфраструктури Олександр Кубраков скасував перевірку господарської діяльності порту, яку проводили за наказом колишнього міністра Владислава Криклія.

Але на начальника порту чекав неприємний сюрприз – його кабінет виявився заблокованим, а призначений ще Криклієм заступник М’ясковського з безпеки Денис Лутій побив супроводжуючого Олексія М’ясковського портовика, який прийшов забрати трудову книжку, яку раніше йому не віддавали. За свідченням очевидців, Лутій ударив працівника порту рукою та ногою, на обличчі останнього виступила кров, приїхала поліція, яка відправила постраждалого на медичний огляд.

Читайте по темі: Ексдиректор «Спецтехноекспорту» Барбул, якого розшукує НАБУ, зачищає згадки про схему легалізації 150 тисяч доларів через судові рішення

За підсумками конфлікту директор порту таки прорвався до свого службового кабінету, але не виявив на місці гербового друку підприємства, яке зберігалося в сейфі канцелярії.

Друк швидше за все вдасться відновити без особливих проблем, оскільки опір групи осіб, які контролюють порт під час п’ятимісячної перевірки, був слабким. Але хто ці люди і чого домагався В’ячеслав Криклій, призначаючи ревізію діяльності М’ясковського, схоже, встановлюватиме вже нова ревізія.

Адже, нагадаємо, лише за п’ять місяців їхньої роботи порт примудрився отримати 16 мільйонів збитків. Портом у цей час керували в.о. директора Олександр Гармаш та згадуваний Денис Лутій. Крім того, документи, за якими порт працював із фірмами, які були наближені ще до попередника М’ясковського на посаді директора порту Ігоря Ткачука, підписували якийсь Швець та Сергій Бакало, керівник портофлоту.

Одночасно з їхнім приходом у порту повернулися до практики часів Ткачука, коли буксири, що займаються проведенням суден у порт, здавали приватним фірмам короткострокову оренду за заниженими тарифами. Це, до речі, мало не збанкрутувало порт. Наприклад, у січні 2021 року Олександр Гармаш передав в оренду миколаївській фірмі «Нік-флот» три буксири – «Ударник», «Новатор» та «Патріот». Терміном на рік, але чомусь із погодинною оплатою. Ці гроші не дозволяли окупити навіть регламентні роботи щодо підтримки нормального технічного стану судів.

Як писала тоді «Думська», «таким чином стала зрозумілою причина раптового усунення з посади керівника ВМТП Олексія Мясковського. Нагадаємо, він припинив порочну практику передачі буксирів в оренду з погодинною оплатою, що дозволило порту вилізти з боргової ями 110 млн. грн. Очевидно, оточення міністра інфраструктури Владислава Криклія вирішило повернутися до старих схем».

Як зазначали експерти ще під час керівництва Ткачука, така схема мала подвійну мету. По-перше, різниця між реальною ціною оренди буксирів і тією, за яку їх здавали в оренду приватникам, передавалася в конвертах і далі розподілялася по ланцюжку всім, хто причетний до схеми. А, по-друге, порт свідомо намагалися зробити банкрутом, щоб потім його можна було продати за копійки однієї із фінансово-промислових груп країни, наближеної до влади. Суть із зміною влади не змінилася, змінилася лише фінансово-промислова група, наближена до цієї влади.

Якщо за часів Ткачука це була ФПГ Гройсмана, то зараз єдиної думки щодо цього немає. Але відзначається якась дивина усунення М’ясковського з посади. Справа в тому, що його призначав Криклій, він же й усунув Олексія М’ясковського від керівництва портом та призначив ревізію.

У свою чергу, після виходу Криклія з посади міністра інфраструктури новий міністр повертає М’ясковського на посаду. Причому, як стверджують люди, які знають ситуацію в порту, завдання М’ясковського не відрізнялося від завдання Ткачука – порт треба було збанкрутувати. До того ж за часів Ткачука М’ясковський обіймав у порту посаду начальника юридичної служби, і всі документи, які підписував директор порту, проходили через руки М’ясковського.

Але водночас організатори всієї цієї стратегічної схеми з якоїсь причини розуміли, що новому керівнику, тобто М’ясковському, потрібно продемонструвати успіхи, тому дали можливість вивести порт у плюси – це було аж ніяк не складно. Так, у середині минулого року М’ясковський здав буксири державного порту в оренду компанії «БЛАСТ» (Блак Сі Товінг) із мінімальною рентабельністю. Чим, з одного боку, дещо зменшив прибутки приватної компанії, з другого – підняв прибутку порту. Для розуміння – БЛАСТ за місяць заробляє на орендованих буксирах близько 20 мільйонів гривень. Тобто прибуток Одеського морського порту за минулий рік – це три місяці роботи БЛАСТА. Інші дев’ять – чистий прибуток власників компанії, серед яких називають Євгена Чернишенка, колишнього співробітника СБУ Олександра Ковтуна та керівника агентського департаменту компанії «Альтаїр» (обслуговує Гленкор у порту Чорноморськ) Юрія Дмитрука.

Звичайно, ці особи ніяк не тягнуть на фінансово-промислову групу, здатну поглинути порт. За ними, за деякими відомостями, стоїть більша фігура – Юрій Юрійович Васьков, який з іншого боку тісно пов’язаний з М’ясковським. Останнього навіть відкрито називають підлеглим Васькова.

Читайте по темі: Масштабні розкрадання на «Львіввугіллі»: чому мовчить новий міністр енергетики Некрасов?

Юрій Васьков був заступником міністра інфраструктури у 2015 році. А у 2013-2015 роках очолював Адміністрацію морських портів України, куди прийшов з посади директора держпідприємства «Одеський морський торговельний порт». Того самого, що нині очолює Мясковський.

А 10 червня він отримав знову посаду заступника міністра інфраструктури: Новим заступником міністра інфраструктури став колишній чиновник Пивоварського Васьков із чотирма квартирами та землею, який фігурує у кримінальній справі.

І раптово виявилось, що ревізія, призначена колишнім міністром Криклієм, порушень у діях начальника Одеського морського торговельного порту Олексія М’ясковського не виявила. І той може знову братися до посадових обов’язків. А група осіб, яка керувала портом за його відсутності, якось підозріло мляво зімітувала опір і всього лише «втратила печатку» підприємства. Що взагалі жодною проблемою у сьогоднішніх реаліях не є.

Повертаючись до питання – хто банкрутує Одеський морський торговельний порт, можна відповісти – люди, які стоять за міністром інфраструктури. Причому прізвище міністра не грає ролі. У конкретних історичних реаліях директора порту Ткачука це були люди Гройсмана та Омеляна, жоден з яких не зміг витіснити іншого контролю над Адміністрацією морських портів України. І це цілком можливо врятувало Одеський порт від банкрутства.

За часів Криклія це була, швидше за все, група міністра внутрішніх справ, але в неї теж не вийшло через чергові пертурбації в уряді. За нинішнім міністром інфраструктури Олександром Кубраковим, за деякими відомостями, стоять Льовочкін і Вавриш. Хоча Кубраков, звичайно, відхрещується від дружби з обома. Але його стрімка кар’єра – з пересічних «Слуг народу» до директорів «Укравтодору» та міністрів – викликає багато питань. Тим більше, якщо згадати, що до цих сфер він має дуже віддалене відношення, оскільки є фахівцем у сфері IT.

Набагато більш обізнаний у сфері морських перевезень його новий заступник, уже згадуваний Юрій Васьков, який розпочинав свою кар’єру ще за Януковича. А Льовочкін та Вавриш вихідці з того ж середовища.

Втім, відповідь на запитання – хто зацікавлений у банкрутстві Одеського морського торговельного порту – ми дізнаємось уже скоро. Зважаючи на все, з банкрутством порту тягнути не будуть, а після його продажу ми точно дізнаємось ім’я нового власника.