Збройний барон Сергій Пашинський: як фігурант корупційних справ став головним постачальником зброї для ЗСУ

В українському політикумі Сергій Пашинський має статус «збитого льотчика». Незважаючи на те, що весь його вплив пішов разом із епохою Петра Порошенка, екснардеп знайшов себе у бізнесі. Для 99% людей, війна — це жах, смерті, руйнування та біль, але є 1%, який нещадно наживається на людському горі.

Офіційно Пашинський не має якогось масштабного бізнесу, однак, йому підконтрольна одна з найбільш впливових  компаній у сфері оборони під назвою «Українська бронетехніка». За часи війни вона заробила десятки мільярдів гривень, та встигла потрапити під слідство через завищення вартості зброї, яку підприємство продає українській армії.

Влада не соромлячись називає ексчиновника «корупціонером», який отримує від війни надприбуток. Тим не менш чиновники продовжують працювати з ним і витрачати на цю співпрацю десятки мільярдів з державного бюджету.

Це не перший досвід «збройного барона» Сергія Пашинського. Вже майже 10 років він є однією із ключових персон української оборони.

Стара гвардія

Читайте по темі: «Бензин у подарунок»: готелі Криму заманюють туристів літрами бензину

Українська армія переживала декілька основних етапів. Після розпаду СРСР ми отримали велику кількість зброї, в тому числі ядерної, але протягом 1990-х та на початку 2000-х років все було втрачено. Частина ракет (у тому числі ті, якими нас зараз бомблять), були передані Росії Леонідом Кучмою в якості розрахунку за борги за природній газ. Теж сталося зі стратегічною авіацією — основні засоби захисту України опинилася в руках країни-агресорки або були розпиляні.

Кадри знищення стратегічного бомбардувальника ТУ-22 на аеродромі під Полтавою

У ті роки людей, які передбачили би війну з Росією, назвали би божевільними. Рівноцінно ніхто би і не міг подумати, що в Україні з’являються збройні магнати, які заробляють сотні мільйонів доларів щорічно. Не міг би подумати про це і сам Сергій Пашинський. Наприкінці 1990-х він обіймав посаду заступника голови «Ощадбанку», а потім став заступником Юлії Тимошенко з питань паливно-енергетичного комплексу.

Юлія Тимошенко з Сергієм Пашинським

Зближення Пашинського з Тимошенко відбулося саме тоді, коли її призначили віцепремʼєр-міністеркою в уряді Віктора Ющенка. За свідченнями багатьох наближених до тогочасних чиновників осіб, Пашинський, як впливовий економіст, зіграв значну роль у відмиванні коштів Павла Лазаренка компаніями Юлії Тимошенко. Однак, кримінальне покарання за фінансові махінації поніс лише Лазаренко, та й то, в американській тюрмі.

Міцна дружба Тимошенко з Пашинським дала останньому не лише стрімке політичне кар’єрне зростання, а й першу кримінальну справу. У 2002 році Пашинський був підозрюваним у справі про розкрадання цукру з держрезерву. Він навіть провів декілька місяців у СІЗО, але гучне провадження вдалося «зам’яти». Ніхто у результаті не був засуджений за розкрадання державного майна.

До 2014 року Пашинський був спочатку провладним народним депутатом, а після приходу Януковича — опозиційним. У 2010-х він активно відстоював свою лідерку Юлію Тимошенко, яку посадили за ґрати. Після перемоги Революції Гідності для політика наступили справжні вибухові часи — він почав курувати українські оборонні розробки.

Вибухонебезпечний бізнес

У 2014 році на позачергових виборах Пашинський був учетверте обраний народним депутатом України. У той же час Росія анексувала Крим, а на Донбасі почалася АТО. З початку роботи VIII скликання Парламенту, Пашинський став заступником голови Комітету ВРУ з питань Нацбезпеки та оборони, а також радником голови ДП «Укроборонпром».

Незважаючи на те, що до 2014 року він не мав жодного відношення ні до армії, ні до оборонного комплексу загалом, з початку бойових дій Пашинський серйозно зайнявся національною безпекою. У результаті ця галузь принесла йому чергове кримінальне провадження та сотні мільйонів доларів. Але про все по порядку.

З 2014 року Пашинський за квотою «Народного фронту» отримав фактично безмежні повноваження у сфері оборони держави. Негласно йому підкорялося керівництво «Укроборонпрому», також він фактично контролював  підприємство «Державне київське конструкторське бюро «Луч».

Читайте по темі: Зеленського закликали відновити санкції проти контрабандиста Сеяра Куршутова через російський паспорт і мільярдні держконтракти

«Луч» — насправді дуже вагоме і знакове виробництво для України. До своєї реорганізації в 2021 році підприємство мало мільярдні доходи та прибуток у сотні мільйонів гривень.

Фінансова звітність «ДККБ «Луч»

І тут усе вийшло класично: там де є мільярди та чиновники, розпилу не уникнути. Тим більше, що на конструкторському бюро реалізовувалися найбільш амбітні оборонні проекти України — виробництво ПТРК «Стугна», протикорабельної ракети «Нептун» тощо. Не можна недооцінювати ці розробки, адже вони у тому числі допомогли з перших днів вторгнення Росії давати гідну відсіч загарбнику. Але є й інша сторона медалі — скільки було вкрадено коштів можновладцями під час виробництва оборонної продукції, встановлює слідство.

Окрім «Луча», виникали й інші питання до Сергія Пашинського. У період 2017-2018 років журналістами були виявлені декілька закупівель, які мали очевидні корупційні ризики. Ці дані є у відкритому доступі, однак один кричущий випадок ми все ж таки згадаємо. В 2018 році Шосткинський казенний завод «Імпульс», який входить до складу «Укроборонпрому», продав офшорній компанії «PH Strategic Business Limited» 109 детонаторів за 95 тисяч євро. Пізніше кіпрський офшор перепродав їх за 684 тисячі євро, тобто, в 9 разів дорожче. Відповідно, втрати «Імпульса» склали майже 600 тисяч євро.

За цією схемою, відповідно до свідчень тогочасних чиновників, стояв нардеп Сергій Пашинський та секретар РНБО Олександр Турчинов. За часи президентства Порошенка розслідування належним чином не проводилося, незважаючи на обурення журналістів і суспільства. Очевидні факти махінацій, повʼязаних з обороною держави залишилися безкарними.

Сергій Пашинський з Олександром Турчиновим

Зміна влади

Після приходу до влади «зелених», ситуація у колишнього істеблішменту української політики змінилася, велика кількість ексчиновників потрапила під слідство. Не оминула така доля і Сергія Пашинського. Спочатку у 2019 році поліція відновила розслідування кримінального провадження проти нього, яке було зареєстроване у 2016 році. 31 грудня 2016 року він прострелив ногу громадянину Хімікусу. Як повідомив сам нардеп, пересуваючись на власному авто у Васильківському районі Київської області,  він ледь не в’їхав у інший транспортний засіб, який стояв без габаритів. Після того, як Пашинський зробив зауваження власнику машини, останній начебто накинувся на нього, і тому чиновник застосував зброю для самозахисту.

Кримінальне провадження декілька разів закривали, а потім знову відновлювали. Жодного результату впродовж 7 років немає, і не буде — минають строки притягнення обвинуваченого до відповідальності. У 2019 році президент Зеленський заявив, що 100% українців скажуть, що Пашинський – бандит.

Все йшло до того, що політичну кар’єру Пашинського поховано, але виявилося, що «золоті часи» ще попереду.

Мільйони на війні

У перші години 24 лютого ніхто нічого не розумів, у суспільстві панувала паніка. Потрібна була зброя, причому будь-яка: починаючи від стрілецької, закінчуючи засобами протиповітряної оборони. Як придбати необхідне у стислі терміни — ніхто не знав.

Було ухвалене рішення: звернутися до «бандита» Сергія Пашинського, в якого були дуже потужні контакти зі світовими виробниками зброї та своя компанія, яка спеціалізується на бронетехніці.

Офіційно Пашинський немає жодного відношення до ТОВ «Українська бронетехніка», але через цілий ланцюг компаній, всі шляхи йдуть саме до екснардепа.

«Українська бронетехніка» за перший рік війни збільшила свій дохід у 100 (!) разів. Якщо у 2021 році компанія демонструвала показники на грані банкрутства (дохід — 100 мільйонів гривень, збитки — 17 мільйонів), то у минулому році дохід підприємства склав 13 мільярдів гривень, а прибуток — 100 мільйонів. Ідеться лише про офіційну бухгалтерію корпорації. Що відбувається реально – невідомо. До того ж ідентифікувати заробіток «Української бронетехніки» неможливо — всі оборонні закупівлі засекречені, тому залишається лише здогадуватися, як витрачаються кошти з допомоги наших союзників.

Фінансова звітність ТОВ «Українська бронетехніка»

Компанія має 4 засновника — три інші юридичні особи — товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні консалтингові рішення», «Ремекспорт» та «Бюро національних розробок» і фізична особа — Владислав Бельбас.

Інформація про засновників ТОВ «Українська бронетехніка»

Одразу кидається в очі, що статутний капітал підприємства ледь перевищує 10 тисяч гривень, тобто, у разі банкрутства компанії, оборот якої складає десятки мільярдів, отримати від неї зобов’язання буде дуже складно, а їх чимало. Судячи з фінансової звітності, лише у минулому році «Українська бронетехніка» мала зобов’язань на 7 мільярдів гривень.

Співзасновник корпорації, він же і директор, Владислав Бельбас є цікавою персоналією з вельми неоднозначною репутацією. Компанію він очолив у 2020 році, а до цього перебував на державних посадах, зокрема, головою ДП «Спецтехноекспорт», яке входить до структури «Укроборонпрому». У 2015 році «Спецтехноекспорт» під керівництвом Бельбаса укладав угоду з американською компанією Global Marketing SPLTD на придбання амуніції вартістю 2,23 мільйона доларів США. У результаті кошти пішли у банк ОАЕ, були підписані акти приймання-передачі, але товару ніхто не побачив.

Владислав Бельбас

Як наслідок, вже в 2019 році детективи НАБУ розпочали досудове розслідування за цим фактом, однак крапки в історії і досі немає. Справа знаходиться у суді, а Бельбас, який певний час провів у СІЗО, та вийшов під заставу у розмірі 7 млн гривень, очолив підприємство, повʼязане з Пашинським і «Укроборонпромом»

У зв’язку з цим дещо дивними виглядають слова влади про те, що рішення попросити допомоги у Пашинського було ухвалено після початку вторгнення. Всі ці роки він працював з державними підприємствами, та отримував непоганий заробіток. При цьому, чомусь «Українська бронетехніка» демонструвала збиток. Куди пішли кошти — питання риторичне.

Багато у чому тут можна завдячувати Арсену Авакову. Сам він залишився останнім лобістом свого давнього колеги Сергія Пашинського після зміни влади. Ексміністр МВС залишився єдиним (на той час) топ-чиновником, який не втратив свою посаду після приходу команди Зеленського.

Сергій Пашинський з Арсеном Аваковим

Повернімося до «Української бронетехніки». Компанія має 4 власників. Через інші підприємства, які володіють акціями компанії, виникає наступний ланцюжок:

Через низку компаній стрілки ведуть до Лариси Петриги, яка раніше була нотаріусом, а зараз є бенефіціаром у 6 різних компаніях, які здебільшого повʼязані зі зброєю. Більшість із них зареєстровані за тією ж адресою, що і «Українська бронетехніка» — у  Києві на вулиці Олександра Довженка, 18А.

ТОВ «СЕЕ», засновником в якому є Петрига у свою чергу володіє корпоративними правами на Київську обласну організацію «Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України». Цю асоціацію очолює Сергій Пашинський.

Ще одне підприємство, яке входить в орбіту Пашинського, та було засноване «Українською бронетехнікою» — «ТОВ Рубін-2017», на даний час знаходиться у провадженні щодо банкрутства і також є фігурантом як мінімум двох кримінальних справ.

Найгучніша з них стосується порушення правил експорту 152-мм артилерійських снарядів, які виготовляв «Рубін-2017». Суть звинувачень полягає у порушенні порядку реєстрації корисної моделі на вказані снаряди, і однією зі сторін, яка допомогла компанії, пов’язаній з Пашинським, здійснити протиправну діяльність, було держпідприємство «Спецтехноекспорт», яке раніше очолював директор «Української бронетехніки» Владислав Бельбас.

Витяг з ухвали суду в кримінальному провадженні №  22020000000000173

Це провадження, як і інші, було «похоронено». Жодні слідчі дії впродовж останніх років у ньому не проводилися.

Зараз проти Пашинського розслідують кримінальні провадження, однак він надалі є найбільшим торгівцем зброєю в Україні. Саме його участь може поставити під сумнів доцільність надання коштів Україні на закупівлю зброї, адже він – втілення всіх корупційних ризиків, яких так побоюються західні партнери. Корупційні скандали, пов’язані зі закупівлею зброї для оборони нашої держави, можуть стати значним ударом для подальшої підтримки союзників, однак про це, схоже, ніхто не задумується.